Зубко Олександр Володимирович, м.Охтирка.
Зареєстрований: вул. Першотравнева 38 а. Клініка: провулок Друкарський 1. 066-08-88-078 Дружина: Зубко Ольга Миколаївна Дитина: Зубко Тимофій Олександрович
У тексті збережені авторські орфографія і пунктуація
Знову війна…
Саме так… ЗНОВУ… біль, страх, горе… сльози… загиблі друзі… зруйновані міста… Війна знищує, та дві війни спопеляє.
Розмірене життя нашої моєї молодої родини розділилося на «до» та «після» у 2014 році.
Мирне небо, мрії про майбутнє, маленький син, розвиток власної справи, добрі ранки, сміх, тоді все залишилось в рідному Докучаєвську, Донецької області. Після приходу «руського міра» нам довелось все покинути. Нашій сім'ї довелось рятуватись від росії заради майбутнього дитини. Заради нормального звичайного життя в нормальній країні. Довга дорога в нікуди, багато часу, щоб відновити сили та знов повірити в себе.
Україна, Охтирка, 2015 рік. Знову починати життя з нуля вдвічі складніше. Відкриття сучасного ветеринарного центру в маленькому містечку — це не аби який ризик. День за днем напрацьовувати постійних клієнтів та власним професіоналізмом знову створювати репутацію. Все вдалось. Ось і плани на майбутнє, ось звичайне нормальне життя, ось власна справа, ось — віра в завтра та надія на краще!..
24 лютого 2022 все почалось знову… Бомбардування щодня… Страшна руйнація міста. Сирени, сирени, сирени… Цього разу нами було прийнято складне рішення — залишаємось! Їхати немає куди… Охтирка вже наш дім, тут вже все наше життя і майбутнє. Але знову… Ночі в сирому підвалі, робота по декілька тихих годин, коли не літають ворожі літаки, а лише чутно «гради» та «смерчі» за вікном.
Ніч з 7 на 8 березня. Ця ніч забрала не лише роботу, але частинку душі. Крім часу, сил, та коштів, у ветеринарний центр було вкладено практично душу нашої сім’ї.
В цю ніч ворогом було скинуто декілька авіабомб на центр Охтирки.
Постраждали будівлі міської ради, центрального універмагу, музею та маленького ветеринарного центру «Dr. Vet», який знаходився в епіцентрі одного з вибухів. Жахіття війни… 30 кілометрів від кордону з ненажерливим сусідом. Тікати нема куди і немає бажання. Тут наш дім, наша робота, наші пухнасті клієнти, тут в Охтирці все наше життя.
Але. В нас знову нічого немає. Маємо відновлювати, відбудовувати, починати ще раз… знову по крихті збирати сили на життя та роботу задля майбутнього мирної, сильної, незалежної України.
