Ветеринарна медицина на варті національної безпеки: біологічні загрози, агротероризм та реалії війни на Асамблеї FVE 2026
Сучасні глобальні виклики змушують ветеринарну медицину виходити далеко за межі звичної клінічної практики. Сьогодні ветеринарний спеціаліст: це стратегічний експерт, який стоїть на першій лінії захисту національної безпеки, продовольчої стабільності та громадського здоров'я.
Цей стратегічний вектор не є новим для нашої команди. Ще у 2024 році Андрій та Наталія Клєцови мали честь відкривати Всесвітній ветеринарний конгрес (WVAC2024) у Кейптауні, де презентували стійкість української ветеринарії під час війни. Ознайомитися з матеріалами тієї події можна у нашій публікації Спікери міжнародного конгресу WVAC2024 у Кейптауні, а також у офіційному випуску VetNews May 2024.
http://uacbbc.org/ua/publications/news/speakers-at-the-wvac2024-international-congress-in-cape-town
https://prezi.com/view/3zEcscpDiNLkqnpCujZt/
Сьогодні, у 2026 році, на Генеральній Асамблеї Федерації ветеринарів Європи (FVE) у Фінляндії, ця тема отримала глибоке продовження.
Запрошений спікер сесії, доктор Оллі Йокінен (Olli Jokinen) - ветеринарний офіцер Сил оборони Фінляндії (Центр військової медицини, відділ охорони здоров'я військ та медичної розвідки), представив розгорнуту доповідь про роль ветеринарів у біологічній війні та управління навмисними біологічними загрозами. ГО «Спілка власників ветеринарної справи» підготувала детальний аналіз цієї доповіді для української ветеринарної спільноти.
Військова термінологія: розмежовуємо поняття безпеки
У цивільній ветеринарній практиці поняття біобезпеки часто сприймається як щоденна рутина: дезінфекція, миття рук або очищення транспортних засобів перед переміщенням між країнами. Проте у військовій медицині класифікація є значно суворішою:
Біозахист (Bio-defense) та Біосебпека (Bio-security): У військовому контексті це компоненти «твердої безпеки» або «твердої оборони». Вони представляють комплекс заходів, спрямованих на протидію біологічним загрозам, реагування на них та ліквідацію наслідків таких інцидентів.
Загони РХБЗ (CBRN Detachments): Ці спеціалізовані підрозділи у складі Сил оборони Фінляндії навчені працювати в умовах хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї. Експерти не лише проводять деконтамінацію територій та людей, а й відбирають судово-медичні (форензік) зразки, які можуть офіційно використовуватися в міжнародних судах для доведення воєнних злочинів.
Центр готовності до біологічних загроз (Centre for biothreat preparedness): Це спільна спеціалізована експертна мережа Фінляндії, у якій разом взаємодіють Сили оборони (FDF), Продовольче відомство (Finnish Food Authority) та Фінський інститут охорони здоров'я і соціального забезпечення (THL). Ветеринари THL та Сил оборони також співпрацюють на регулярній основі, зокрема під час розслідувань епідемій.
Класифікація навмисних біологічних подій (DBEs):
Біологічна зброя використовувалася протягом тисячоліть, задовго до того, як людство зрозуміло справжні причини інфекцій. Оскільки продуктивні тварини та сільське господарство відіграють критичну роль у продовольчій безпеці та забезпеченні життєдіяльності будь-якої країни, вони стають першочерговими цілями для біологічних атак або саботажу. Спікер виділив чотири типи навмисних біологічних подій:
- Біологічна війна (Bio warfare): Використання біологічних агентів на полі бою, проти цивільного населення або ключових об'єктів під час бойових дій. Такі акти мають високий рівень анонімності для країни-агресора.
- Біологічний злочин (Bio crime): Аналогічна дія, що вчиняється окремою особою задля досягнення особистих цілей.
- Біотероризм (Bioterrorism): Атаки радикальних груп, керованих політичним, релігійним чи ідеологічним порядком денним, з метою розголосу у медіа або створення масової паніки.
- Агротероризм (Agro-terrorism): Зловмисні дії, спрямовані безпосередньо на знищення посівів або масове зараження худоби для створення голоду чи завдання колосальних економічних збитків.
Міжнародне законодавство, включаючи Женевський протокол 1925 року та Конвенцію про біологічну зброю (BWC), категорично забороняє ці озброєння.
Проте, на відміну від хімічної зброї, система BWC наразі не має міжнародного механізму верифікації та нагляду. У разі підозри держави-члени змушені звертатися безпосередньо через механізм Генерального секретаря ООН.
Чому використовують біозброю та які патогени мають найвищий ризик?
Біологічні агенти є надзвичайно дешевими у виробництві порівняно з ядерною чи конвенційною зброєю (артилерія, ракети) при плануванні масових втрат на великій площі. Головна їхня мета: посіяти масштабну паніку, навіть за умови проведення суто дезінформаційних кампаній, де реальна зброя взагалі не потрібна. Основним мінусом для агресора є те, що біологічні агенти унеможливлюють швидке використання території: туди не можна заводити власні війська без ризику їхнього ураження. Щоб зберегти анонімність, нападник найчастіше обирає ендемічну, природну для даного регіону хворобу.
До офіційного списку агентів вищого рівня небезпеки (Tier-1 select agents) входять сап, сибірська виразка та туляремія. Критерії відбору до цієї групи включають низьку інфікуючу дозу, здатність викликати масові втрати та наявність випадків історичного використання. Інші патогени розглядаються як потенційні компоненти для розробки зброї:
- Сибірська виразка (Anthrax): Класичний біологічний агент. Історія фіксує як плани Великої Британії під час Другої світової війни (операція «Вегетаріанка» з використанням інфікованих коржів для створення голоду в Німеччині), так і масштабну радянську програму, де цивільні біотехнологічні інститути приховували потужності для виробництва тонн віспи та сибірської виразки, а випадковий витік спор у Свердловську забрав життя щонайменше 68 людей. Іншим прикладом є смертельні листи зі спорами у США в 2001 році.
- Сап (Glanders) та Бруцельоз: Сап класифікується як агент Tier-1, є потенційно летальним для людини при аерозольному зараженні та дуже небезпечним через складність первинної діагностики, що дозволяє спалаху тривалий час залишатися непоміченим.
- Туляремія: Має надзвичайно високу інфекційність через їжу, воду та прямий контакт. Аерозольне розпилення 150 кг речовини у густонаселеній зоні здатне уразити до 250 000 людей. Для розробки зброї зазвичай використовується штам типу А.
- Лихоманка Ку (Q Fever): Один із найконтагіозніших відомих патогенів, де для зараження достатньо однієї бактерії. Має низьку смертність, але колосальну захворюваність (морбідність), причому 50% випадків у людей протікають безсимптомно, що створює серйозну загрозу як для здоров'я тварин, так і для громадського здоров'я.
12 підказок: як відрізнити диверсію від природної епідемії
Ветеринарні фахівці повинні мати високий рівень епідеміологічної розвідки. Військовий експерт окреслив 12 критичних індикаторів навмисної біологічної події:
- Велика кількість жертв серед тварин або людей без чіткої природної причини.
- Значно вища смертність або летальність, ніж очікувалося для конкретної хвороби.
- Поява нетипового чи екзотичного захворювання для даного регіону.
- Спалах трансмісивної хвороби за повної відсутності природних комах-переносників та без історії подорожей тварин.
- Точково-джерельний спалах з епідемічною кривою, яка є значно стрімкішою за природну (ознака аерозольного розпилення).
- Численні спалахи інфекції, що виникають одночасно у абсолютно різних локаціях.
- Генетичний або філогенетичний аналіз зразків показує штам, який географічно не належить до цієї території.
- Суттєво нижчий рівень ураження серед захищених груп (наприклад, військовослужбовці у протигазах або тварини, що перебували у герметичних ангарах під час атаки).
- Масова загибель диких чи свійських тварин, яка передує або супроводжує захворювання людей.
- Перевернутий або синхронний характер поширення інфекції: наприклад, коли люди заражаються легеневою формою сибірської виразки одночасно або навіть раніше, ніж з'являються випадки серед тварин.
- Клінічний прояв відомої хвороби у надзвичайно нетиповій формі.
- Прямі речові докази: сліди зламу ветеринарних об'єктів, зерносховищ, виявлення підозрілих балонів, контейнерів або поява сторонніх осіб у зонах утримання худоби.
Штучний інтелект та дезінформація: паніка без єдиного пострілу
Асамблея детально розглянула сучасну загрозу: використання штучного інтелекту для генерації сфабрикованих фото та відео спалахів небезпечних хвороб тварин у соціальних мережах. Навмисна дезінформація здатна спровокувати такий самий рівень суспільної паніки, завдати удару по туристичній галузі, заблокувати міжнародну торгівлю та зірвати військові навчання, як і реальний біологічний агент.
Головним щитом проти цієї зброї є стабільна, активна та надійна присутність ветеринарних асоціацій разом із офіційними органами охорони здоров'я (public health officials) у медіапросторі задовго до початку будь-якої кризи. Коли власники бізнесу та суспільство звикли спиратися на перевірене, авторитетне джерело інформації, будь-яку зовнішню дезінформаційну атаку ворога буде миттєво нейтралізовано.
Реалії України: інфраструктурна війна замість біологічної зброї
Найважливіший посил доповіді фінського експерта, який військові ветеринари Сил оборони Фінляндії тепер використовують як головний кейс на своїх лекціях, безпосередньо стосується війни в Україні. Спікер продемонстрував катастрофічні наслідки підриву греблі Нової Каховки, класифікувавши це як масштабний воєнний злочин.
Фінальний висновок військового фахівця є однозначним: сучасному агресору не потрібно застосовувати коштовну чи заборонену міжнародними конвенціями біологічну зброю. Достатньо здійснювати системні терористичні атаки на критичну цивільну інфраструктуру: водоканали, енергетичні мережі, каналізаційні насоси та заклади охорони здоров'я. Коли у містах зникає електроенергія та чиста вода, раніше подолані інфекційні хвороби неминуче повертаються і починають стрімко поширюватися самі по собі.
Саме до такого сценарію: функціонування міст без світла та водопостачання в умовах потенційних епідеміологічних спалахів: зараз Сили оборони Фінляндії активно готують свої муніципалітети, комунальні служби та системи очищення води, переймаючи важкий, але безцінний досвід України.
Автор матеріалу - доктор Оллі Йокінен (Olli Jokinen).
